Нестиму я в душі вкраїнський стяг
Й боротимусь за щастя і свободу,
Бо я обрав важкий і світлий шлях -
Служити українському народу.
Ці слова стали девізом заходу, учасниками якого були джури рою «Соколята» Дніпрянської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Він мав назву - «Герої сучасності». Організувала і провела зустріч класний керівник 7-А класу Тетяна Богачук.
Чим є Україна для кожного з нас? Хто вони – герої сьогодення? Чи є в сучасному житті місце для подвигу? На ці та інші питання намагалися знайти відповіді під час зустрічі з учасником АТО, а згодом –ООС, нашим земляком – Володимиром Богачуком.
«Соколята» дізналися , що народився Володимир Євгенович у нашому селищі. Після закінчення 9 класу навчався у ПТУ, де оволодів професію автослюсаря. З 1994 по 1996 був мобілізований до лав армії. Служив у військах протиповітряної оборони у Севастополі. Після демобілізації освоїв будівельні спеціальності, працював у багатьох містах України. У мирному житті він любитьфотографувати краєвиди, рибалку, збирати гриби, нашу річку -Дніпро, а найбільше – свогосиночка Андрійка.
Коли розпочалася війна за територіальну цілісність України, Володимир виявив бажання захищати Батьківщину. У лютому 2015 року був мобілізований до лав української армії. Спочатку – це був навчальний центр у с. Широкий Лан на Миколаївщині, а згодом – служба у 72-й Гвардійській окремій механізованій бригаді. До речі, з’ясували, що розташована вона у місті Біла Церква Київської області. З 8 березня 2014 року залучена до участі в Антитерористичній операції на Сході України. Володимир Євгенович служив у 2-у батальйоні, розташовуваному у с. Гранітне, був командиром відділення. Потім його батальйон було переміщено у с. Мирне і с. Новотроїцьке – на першу лінію оборони.
Під час служби доля звела нашого земляка із бойовими побратимами із різних куточків України – тут і херсонці, і кияни, і запоріжці, і кіровоградці. Серед них – художники, музиканти, вчителі, робітники від 19 до 53 років.
Наш гість розповів про те, що завжди цінував дружбу. Перебуваючи в АТО, переконався у великій силі бойового побратимства, де один за всіх, а всі – за одного. Це союз не тільки воїнів-захисників, а й людей однієї думки, вдачі і долі. Побратими жертвують навіть життям у бою, коли це треба для визволення з біди, неволі. Це найвищий моральний закон людської дружби.
Знайшлося місце у серці для тварин, яких залишили господарі, покидаючи свої домівки. Захисники ніколи не забували про братів наших менших - підгодовували, як могли.
Під час зустрічі « Соколята» мали змогу переглянути велику кількість фотографій та запитати про те, що цікавить. Наприклад, як поставилися рідні, коли дізналися про його бажання захищати територіальну цілісність України? Наскільки важлива підтримка військових мирним населенням? Тощо. А потім звучали слова подяки від дітей, вручення оберегів напам’ять і фотографія на згадку.
Comments