Остання шкільна весна
За весь час навчання в школі я пізнала багато чого: нові знання, пригоди. Все стало таким рідним, навіть іноді думати не хочеться про те, що ти покинеш цю школу назавжди. Всього 11 років, а ти стільки всього пережив! Стільки всього дізнався, пізнав, зрозумів! Програвав і перемагав! Радів і сумував! Мріяв і насолоджувався життям! Всі ці моменти ми пережили в Дніпрянській школі. Багато пізнали завдяки вчителям, які підтримували і давали поради. А друзі? Вони ніколи не кидали у лиху годину і йшли одразу допомогати. Ми були єдині! Нас любили такими, якими ми є. Дніпрянська школа - моя друга домівка, а всі її мешканці - моя сім'я. Дякую вам!
Дегтярьова Даша, випускниця 11 класу
Мої одинадцять років навчання в школі - як одна прекрасна мить. Усе починалося з першої парти, першого уроку , першої вчительки . Саме стіни рідної школи бачили, як я пізнавала наш великий і цікавий світ , мої перші перемоги та поразки , мою посмішку і багато сліз , моїх перших справжніх друзів, емоції та моє перше кохання! А скільки було веселих моментів … Коли ми ходили прибирати берег річки, влаштовували пікніки з класним керівником Оленою Федорівною. Скільки різних поїздок було: у театр, у ТРЦ "Фабрика". А які цікаві перерви були у нас ! Ми постійно збиралися невеличкою купкою і сміялися до сліз зі своїх витівок або розповідей. Лише останні два роки я почала розуміти, що школа - це і справді моя друга домівка і кожен день у школі для мене був неповторним. Одинадцять років промайнули як одинадцять хвилин! Дуже сумно прощатися з рідними стінами, де мене знає кожен, із учителями, які вчили мене бути не тільки розумною, а й долати життєві труднощі. Ніколи не забуду таких ласкавих обіймів школи, теплих поглядів учителів і, звісно, своїх однокласників!
Дехтяр Даша, випускниця 11 класу