Дніпрянська школа не залишається осторонь трагічної дати в історії нашої держави, тому із року в рік з учнями проводяться заходи, які приурочені Голодомору в Україні – геноциду української нації.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях. Ця незагоєна рана і сьогодні кровоточить у серцях тих, хто пережив ті страшні роки.
23 та 24 листопада із учнями 10 і 8 класів була проведена година пам’яті «Лиха коса Голодомору 32-33 рр.», яку для них підготувала і провела селищний бібліотекар Олена Кузнєцова. Олена Геннадіївна разом із учнями перегорнула трагічні сторінки історії нашої України. Діти мали можливість переглянути фрагменти документальних фільмів «Голодомор. Ми пам’ятаємо!» та «Злочин ХХ століття», познайомитися із спогадами своїх односельців, перегорнувши книги та документальні матеріали, а також прослухати пісні «Молитва» та Свіча» Оксани Білозір.
Усі класоводи та класні керівники провели виховні години із своїми вихованцями, а також долучилися до загальношкільної акції «Свіча пам’яті». Шкільним бібліотекарем Людмилою Андрусенко оформлена виставка «Голод 32-33 рр.- незагоєна рана України».
24 листопада учні та вчителі Дніпрянської школи, голова селищної ради Анатолій Білий, заступник селищного голови Алла Щербина, працівники селищної ради та депутати Дніпрянської селищної ради поклали квіти та вшанували загиблих біля Пам’ятного Хреста на території Свято-Введенського храму. Анатолій Білий звернувся до присутніх із закликом пом’янути жертв геноциду українського народу та запалити 25 листопада у вікнах своїх осель свічки пам’яті на знак скорботи.
Допоки в серцях людей житиме пам'ять про трагічні сторінки української історії, є надія, що в нашому домі, у нашій державі запанує радість, добро і мир.
Вічна пам’ять жертвам Голодомору.
